Петро Пилипюк, співзасновник міжнародної ритейл-компанії «Modern-Expo Group»

Уявімо, що карантин незабаром закінчиться. Як компанії повертатимуться до «нормального ритму»?
Я переконаний, що зміни, які принесла нам пандемія, варто розглядати не просто як тимчасове явище, котре треба перечекати й пересидіти, а як доконаний факт, який не лише є стимулом змін в економіці та бізнесі, а й допоможе в переоцінці усталених соціальних парадигм.
У період невизначеності термін «нормальності» розмивається й мені здається, що чим далі, тим більше ця «нормальність» буде різноманітнішою.

І, напевно, найгірше, що може робити компанія у спогадах про якусь колишню «нормальність» – це ностальгувати за тим, як було, на противагу динамічному виклику пандемії.

Що означає для різних індустрій повернення до «нормального стану»? Які зміни є незворотними?
Як я й казав, поняття «нормальності» зараз надто невизначене. І для кожної конкретної компанії повернення до «нормального стану» означатиме щось унікальне.
Напевно, найвагоміша зміна, котра все ж залишиться після пандемії – це розуміння мінливості й динамічності середовища. Тому, вміння швидко адаптуватися стане диференціальною характеристикою компаній майбутнього. Звісно, для когось зміни, які принесла пандемія, вже сьогодні стали непосильним випробуванням. Однак ті, хто зміг адаптуватися відкривають для себе нові горизонти й нові можливості для масштабування.

Оглядаючись назад і вже маючи досвід ведення бізнесу під час пандемії, дайте собі три поради на початок карантину. Що ви, як лідер, зробили б по-іншому?

• Порада номер один – придумай кризу. Не потрібно чекати скрути, щоби почати змінюватись. Якщо у вас усе добре та стабільно – придумайте кризу. Робіть так постійно та намагайтеся полюбити цей стан.
• Порада номер два – довіряй інтуїції.На інтуїтивному рівні я вже доволі давно відчував, що криза неминуча. Хоча, звісно, для мене, як і для всіх, несподіванкою стало її походження. Проте, саме явище ніби назрівало та відчувалось. Це й не дивно, оскільки кризи – нормальний процес для економіки, який відбувається циклічно.
  Єдине, про що я шкодую, це те, що трохи із запізненням дослухувався до себе та почав реформувати компанію.
• Порада номер три – формуй команду однодумців.У періоди кризи ресурсів може не бути. Тоді є небезпека, що частина працівників піде. Проте ті, хто залишаться – це перевірена команда однодумців, які вірять в ідею компанії, розділяють її цінності й будуть із тобою до кінця.

Які нові звички ви візьмете із собою в життя після пандемії?
Перша звичка – це тримати все в чистоті. Не лише руки, а й думки та справи. Друга – це вміння бачити головне, концентруватися на важливому, відкинувши зайве.

А також за період пандемії ми почали комфортніше почуватися в діджитальному середовищі. Тож усвідомлення того, що більшість справ можна вирішити за допомогою ноутбука й онлайн-зустрічей залишиться із нами назавжди. Водночас живе спілкування ми почали цінувати більше, залишаючи його лише для особливих випадків і людей, смакуючи кожну його хвилину.

Як гадаєте, чи не виправдовуємо ми карантином багато власних управлінських помилок: прокрастинацію, неможливість чи небажання приймати рішення, відкладання якихось стратегічних змін тощо?
Мені здається, що пандемія навпаки навчила нас реагувати швидко та приймати рішення без зволікань. А прокрастинація, виправдовування помилок зовнішніми обставинами та небажання приймати рішення – ознака невпевненості, свідчення того, що ти здався перед викликом.
Пандемія дала хороший шанс для пошуку нових можливостей та освоєння нових галузей. Так, якусь частину обладнання ми припинили виготовляти, проте натомість працюємо над розробленням нових, сучасних продуктів і сервісів.

Як, на вашу думку, зміняться стосунки «компанія – працівник» у постпандемічні часи?
Думаю, що під час пандемії керівники компаній іще раз усвідомили цінність ефективної команди однодумців, готових просувати ідеї компанії навіть у найскладніші часи.
Сьогодні у працівників з’явиться більше вибору форматів праці. Робота трансформується. Саме тому, гадаю, таких форматів ставатиме дедалі більше й вони співіснуватимуть. Хтось обиратиме працювати в офісі 8 годин, хтось звикне працювати віддалено. Компаніям буде важливо адаптуватися до всіх можливих форматів праці та забезпечити комфорт співробітників де б ті не були. Адже що гнучкішими ми будемо, то більших талантів зможемо залучити.

Проблема ментального здоров’я під час ізоляції вийшла на перший план. Як управляти / мотивувати втомлених і роздратованих людей?
У час пандемії роль керівника змінюється. Вона стає не лише контролюючою та керуючою, а й набуває рис професійного наставництва та менторства. Так, керівник перестає бути просто керівником, а перетворюється на консультанта, що і в діловому, і в особистому спілкуванні нагадує про стратегічні цілі й дає цінні поради.

Який вигляд матиме робоче місце в майбутньому? Чи повернемося ми знову до 5-денного робочого тижня в офісі?
Ще задовго до пандемії ми розуміли своєрідну «виродженість» класичного офісу й усвідомлювали, що процес роботи в ньому та сам простір тяжіє до змін. Ми вже маємо досвід експериментів із перетворення традиційного офісу в колаборативний простір із комфортним середовищем не лише для роботи, а й для відпочинку та спілкування. Так, класичний офіс трансформується в територію колаборативних практик з особливою атмосферою. Він стає місцем, куди хочеться повертатися.

Які нові цінності і традиції в корпоративній культурі та роботі з людьми ми побачимо у світі, що поборов COVID-19?
Соціально-економічна пауза, спричинена пандемією COVID-19, слугувала певним тригером переосмислення загальнолюдських ціннісних категорій. Сучасне суспільство стало емпатичнішим і співчутливішим, а кожен із нас переглянув важливість тих чи інших речей, виокремивши головне.
З іншого боку, COVID-19 іще раз нагадав про швидкоплинність і цінність часу. Ми почали уважніше ставитися до того, з ким і наскільки якісно ми проводимо власний час, приділяючи більше уваги рідним і дорогим людям.
Це стосується й корпоративної культури. Після пандемії ми будемо виваженіше ставити цілі, зайвий раз ставити собі питання актуальності, важливості й відповідальності того, що ми робимо, як на локальному, так і на глобальному рівнях.

Підготувала Олена Янковська