Директорка Львівської бізнес-школи УКУ
Уявімо, що незабаром карантин закінчиться. Як компанії повертатимуться до «нормального ритму»?
Думати, як вижити, у розпалі кризи – пізно. Так само і про стратегію після карантину компанії мають думати й планувати наперед. Найважче до «нормального» ритму буде повернутися тим організаціям, кризовою стратегією яких було «залягти й перечекати», замість того, щоби проявити гнучкість і шукати нових нестандартних рішень у кризу. В основному це стосується малого й середнього бізнесу закордоном, там, де була велика підтримка від держави у вигляді дотацій. Їм доведеться повертати собі клієнта, який за час кризи вже знайшов розв’язання своїх проблем іншими способами, змінив свої звички, і навіть переглянув пріоритети.
А от компанії, які виконали свою «домашню роботу» в часі кризи, скоріш за все, вже розвинули власні інструменти життєстійкості, прийняття інноваційних рішень, впровадження змін, і лідерства в командах. Отож таким компаніям варто не розслабитися, а зберегти динаміку, чути клієнта, в якого все неминуче змінюватиметься, втілити його найсміливіші ідеї та зайняти найкращі позиції на ринках.
Що означає для різних індустрій повернення до «нормального стану»? Які зміни є незворотними?
«Жодна криза не ламає трендів, які були до неї, а навпаки – прискорює їх». Як результат масштабних пережиттів і досвіду в часі карантину, люди, а це наші працівники та клієнти бізнесу, теж багато всього навчилися, адаптували нові звички, прийняли низку рішень, що вони продовжуватимуть робити, а чого ніколи більше робити не будуть. Багато з цього назавжди залишиться з нами. Тому вважаю, що «повернення» – це не те слово.
Наприклад, ми вже давно знали про можливості онлайн-освіти – тренд був, і він повільно нарощував свій вплив уже понад 10 років. Але лише з настанням карантину на онлайн-курси та програми не лише зріс попит, а й вони почали займати своє чільне місце на рівні з аудиторною освітою, серед визнаних дипломних акредитованих програм, і навіть у нас в Україні, де зміни приймаються найважче. А от офлайн-освіта, та й заходи й зустрічі загалом, уже починають виділятися в окрему, часто навіть luxury, пропозицію, залежно від результату чи аудиторії слухачів / клієнтів, яких ми хочемо досягнути саме таким форматом, який «раптом» став сприйматися як дуже закритий, елітарний і камерний на фоні можливостей онлайн-подій. Тому не очікуймо повернення, а скоріше динамічних змін, розвитку та творення «нової нормальності»
Оглядаючись назад і вже маючи досвід ведення бізнесу під час пандемії, дайте собі три поради на початок карантину. Що ви, як лідер, зробили б по-іншому?
- Завжди пам’ятати, що криза та її виклики – це дійсно можливості. І тут головне, що ці можливості ми самі мусимо відшукати, побачити й використати. Нашу роботу за нас ніхто не зробить.
- Добре усвідомлювати ресурс, із яким ми заходимо у кризу – довіра, люди й капітал. Що є нашою основою, без якої ми не виживемо в жодні часи, а від якого баласту маємо бути готовими відмовитися.
- Готовими до кризи потрібно бути завжди… І одночасно – ми ніколи не будемо повністю готовими саме до того, що настане.
- Тому основою для подолання будь-яких викликів є лише тренована в попередньому досвіді лідерів і команди, й усвідомлена життєстійкість (resilience), як на емоційному, так і на раціональному рівні, спільні цінності й візія.
Які нові звички ви заберете з собою в життя після пандемії?
– Готовність до будь-яких зовнішніх викликів.
– Швидкість у прийнятті рішень і адаптації до нових умов.
– У будь-якій незнайомій ситуації потрібно навчатися й діяти.
Як гадаєте, чи не виправдовуємо ми карантином багато власних управлінських помилок: прокрастинацію, неможливість чи небажання приймати рішення, відкладання якихось стратегічних змін?
Маємо шанс виправдовувати будь-що, бо виклик був справді серйозним. Але вже з перших днів карантину ми в бізнес-школі розуміли, що, коли все завершиться, перше запитання до лідерів і команд буде: «а якими були ваші рішення й дії в той час?». Можливо, ми не могли передбачити, наскільки глибокою та тривалою буде криза, проте відповідальність за рішення, впровадження та результат, була на нас.
У таких ситуаціях краще діяти й помилитися, ніж не помилитися, проте не зробити нічого.
Як, на вашу думку, зміняться стосунки «компанія-працівник» у постпандемічні часи?
Досвід, пережитий у час карантину, неминуче приведе до перегляду пріоритетів як компаній, так і працівників. І це може стати передумовою зміни форматів роботи та взаємодії як у команді, так і з клієнтами в майбутньому.
Зокрема, робота з фокусом на результат, а не на години, проведені в офісах, стає тепер визначальною не лише для компанії, а й для самих працівників. Криза – це також можливість виявити сильні та слабкі місця, як команди загалом, так і кожного її члена зокрема.
Це все означає, що як і на початку карантину, обидвом сторонам доведеться приймати непрості рішення, щоби продовжувати успішно функціонувати в майбутньому.
Який вигляд матиме робоче місце в майбутньому? Чи повернемося ми до 5-денного робочого тижня в офісі?
Саме зараз є нагода подумати про доцільність, ефективність і оптимізацію як процесів, так й інвестованого капіталу. Знаю, що багато компаній уже відмовилися від великих офісних приміщень. Багато працівників обирають переїзд у менші, проте комфортніші міста, користуючись можливістю віддаленої роботи. Ми вже бачимо, що й великі компанії почали відкривати свої представництва й офіси в малих містах. Зрештою, очікується зростання малого підприємництва, зокрема соціального, яке успішно розв’язуватиме локальні проблеми, а компаніям іще більше доведеться дослухатися до пріоритетів своїх працівників і клієнтів.
Які нові цінності й традиції в корпоративній культурі та роботі з людьми ми побачимо у світі, який поборов COVID-19?
За час карантину, а особливо жорсткого локдауну, і під час впровадження складних рішень, усі ми зрозуміли, що найціннішим надбанням компаній і команд виявилася довіра. Тепер, головне, пам’ятати, що довіра будується довго, а руйнується, часто, в один момент. Час, проведений у живому спілкуванні, цінуватиметься значно більше, ніж колись. З’явиться значно більше алгоритмів для прийняття рішень на відстані, що вивільнить ресурс для більш важливих ініціатив бізнесу. Знання стають доступними для кожного, і тепер буде легко змінити напрям розвитку чи роботи працівника, отож на перший план виходить спроможність навчатися, а не ті навички, якими працівник володіє сьогодні.
Підготувала Олена Янковська