Сергій Лесняк, співзасновник компанії «Aistra» (Шанхай), уперше переклав книгу «Мистецтво війни» Сунь-дзи з давньокитайської на українську мову, викладач LvBS
Як, на вашу думку, різні галузі повертатимуться до звичного життя після пандемії? Який вигляд матиме «нова нормальність»?
Ситуація з пандемією цілком змінила парадигми нашого мислення й зараз усе буде по-новому.
Якщо раніше світ сам визначав собі зону комфорту, то тепер, вийшовши з карантину, люди зможуть глянути на себе з іншого боку й відшукати нові резерви життєстійкості.
Ми бачимо, як це працює в бізнесі, адже пандемія спровокувала створення багатьох нових галузей, пов’язаних з ІТ, бізнес-навчанням і загалом саморозвитком.
З досвідом, який ви маєте зараз, що ви зробили б по-іншому в травні 2020-го?
Я намагався би пришвидшити створення нового бізнесу та запланувати серйозне навчання, адже за минулий рік можна було багато інвестувати в себе.
Чи часто люди виправдовують неприйняття певних рішень у бізнесі пандемією?
Мабуть, часто. Але, мені здається, що неприйняття якихось рішень трапляється здебільшого через виснаження чи слабкість керівника. Попри те, я впевнений, що ми зможемо знайти нові ресурси.
За вашими спостереженнями, якими стали люди бізнесу в період пандемії? Сильнішими чи слабшими? Як керівники можуть працювати з фізичною та емоційною виснаженістю після доволі складного року?
Всесвіт дає нам шанс знайти нові ресурси для відновлення. Ми завжди шукаємо «свіжі» рішення десь далеко й зовні, а можливо, вони заховані всередині нас? Це дуже сприятливий час дослухатися до себе й запропонувати світові щось нове. Пандемія зрівнює шанси багатьох країн, тому у сфері бізнесу ми зможемо стартувати відновленішими. Направду, українці не так сильно зациклюються на проблемі вірусу. З одного боку – це легковажність, а з іншого – можливість зберегти ментальне здоров’я і, відповідно, продовжувати працювати над новими ідеями.
Чи не відкидає нас, як країну, дещо безвідповідальне ставлення до пандемії та вакцинації? Чимало країн зробили в цьому значний прорив, а ми й досі стоїмо на місці. Це також не дає нам змоги подорожувати у справах бізнесу.
У суспільстві надто багато дискусій про вакцинацію. Мені здається, що вони саме й виснажують людей. Для мене вакцина – це очевидна річ, яку просто потрібно зробити. Я навіть не акцентував би на цьому. Ми маємо нові можливості, котрі можемо використати для зростання й руху вперед, але чомусь застрягли.
Які особисті звички, набуті минулого року, ви хотіли б узяти із собою в майбутнє?
За останній рік я почав багато читати. Тепер це моя звичка. Навіть хотів би написати хоча б одну книжку. Крім цього, я залишив би звичку постійно розвиватися й навчатися. Як не дивно, мені стало набагато легше спілкуватися з людьми. Раніше я думав, що до співрозмовника потрібно знаходити підходи, але в період пандемії думки про цю церемоніальність зникли. Тепер я набагато швидше розкриваюся, що дає діалогу можливість розвиватися. Така легкість мені дуже подобається, тому до цього списку я додав би ще звичку спілкуватися наживо. Це стало для мене несподіваним ефектом у час ковіду.
Що, на вашу думку, бізнес-середовищу потрібно взяти із собою як висновок із пандемічнго світу?
Потрібно бути простішими, не тиснути ні на кого, а спостерігати, як усе розвивається, та доєднуватися. У мене була ситуація, коли я без компетентності нагримав на свого партнера, бо хотілося швидше досягнути результату. Щоправда, у нас усе закінчилося добре, та після того я зробив висновок, що потрібно знати процес із середини, а вже потім давати вказівки.
Також не менш важливо знаходити ресурс життєздатності. Ми не можемо постійно опускати руки й нити. Заспокойтеся, оцініть свої можливості й почніть діяти. Як казав китайський стратег і мислитель Сунь-цзи: «непереможність криється в тобі самому, а можливість перемоги залежить від ворога».
Розмовляла Софія Опацька